Примітка 1-3

Примітка 1. Облікова політика

Примітка 1.1. Основна діяльність Банку

У своїй діяльності Банк керується чинним законодавством України, зокрема:

• Цивільним кодексом України від 16.01.2003 № 435-IV;
• Законом України „Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 № 2121-ІІІ;
• Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-ХІV;
• Законом України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05.04.2001 № 2346-ІІІ;
• Законом України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” від 28.11.2002 № 249-IV;
• Законом України „Про іпотеку” від 05.06.2003 № 898-IV;
• Законом України „Про цінні папери та фондовий ринок” від 23.02.2006 № 3480- IV;
• Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993 № 15-93;
• Міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ), Міжнародними (МСБО) та Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;
• Положенням про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України (постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566);
• Положенням про організацію операційної діяльності в банках України (постанова Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254);
• Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні (постанова Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368);
• Інструкцією про касові операції в банках України (постанова Правління Національного банку України від 14.08.2003 № 337);
• Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (постанова Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492);
• іншими законодавчими та нормативно–правовими актами Національного банку України, рішеннями Спостережної Ради і Правління Банку, внутрішніми документами, що визначають порядок здійснення операцій з різними фінансовими інструментами.

Банк створено як універсальний банк, що самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Предметом діяльності Банку є виконання банківських та інших операцій, визначених банківською ліцензією Національного банку України від 01.04.2010 № 82 та письмового Додатку до дозволу від 01.04.2010 №82-3 на проведення банківських операцій.

Основною метою діяльності Банку є забезпечення потреб клієнтів, у тому числі приватних, корпоративних і державних, в повному спектрі банківських послуг високої якості і надійності, заощадження внесків населення і їх інвестування в реальний сектор, а також одержання прибутку в інтересах Банку та його акціонерів.

Керівництво Банку обрало стратегію розвитку, пріоритетами якої можна назвати високу якість, надійність обслуговування клієнтів та створення максимального ступеню довіри з їх боку.

У 2010 році основними операціями Банку були операції з розрахунково-касового обслуговування юридичних та фізичних осіб, у тому числі в іноземній валюті, залучення коштів та кредитування.

Організаційна структура Банку протягом 2010 року не зазнала суттєвих змін і згідно з організаційно-штатною структурою АТ КБ „ТК КРЕДИТ” включає: Службу внутрішнього аудиту, Службу фінансового моніторингу, Управління кредитних операцій (відділ кредитних операцій, відділ супроводження кредитів, відділ документарних операцій), Управління кредитних ризиків, Управління цінних паперів та інвестицій (відділ торгівлі цінними паперами, відділ зберігача цінних паперів), Управління бухгалтерського обліку та звітності (відділ внутрішньобанківського обліку та звітності, відділ податкового обліку), Операційне управління (операційний відділ, відділ касових операцій, відділ валютних операцій, відділ депозитних операцій), Управління ризиків (відділ банківської звітності), Управління казначейських операцій (відділ міжбанківських операцій, відділ супроводження та контролю казначейських операцій), відділ кореспондентських відносин, Управління інформаційних технологій (відділ програмного забезпечення, відділ інформаційних систем), Управління платіжних карток (відділ емісії платіжних карток, відділ розрахунків), Юридичне управління (юридичний відділ, відділ правового забезпечення банківської діяльності, відділ претензійно-позовної роботи), Управління безпеки (Служба охорони, Служба інкасації), Управління дослідження ринків та консалтингу, Загальний та Господарський відділи. Їх функції визначаються положеннями про відповідні структурні підрозділи.

Банк постійно вдосконалює систему складання внутрішньої оперативної та систематичної звітності, яка подається керівниками структурних підрозділів керівництву. Ця система дозволяє контролювати та планувати окремі види банківських операцій, а також діяльність Банку в цілому.

Примітка 1.2. Основи облікової політики та складання звітності

Облікова політика Банку (методологія організації та ведення обліку) – це сукупність визначених принципів, методів і процедур згідно чинного законодавства, що використовуються для складання та подання фінансової звітності. Облікова політика, відповідно до якої сформована фінансова звітність Банку за 2010 рік, враховує основні вимоги МСФЗ, які викладені в положеннях Національного банку України. У примітках до річної фінансової звітності Банком застосовані правила бухгалтерського обліку відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України, які враховують правила бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності за МСФЗ, відповідно, відмінності між Обліковою політикою Банку та МСФЗ визначаються тими відмінностями, які існують між Національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку та МСФЗ.

Відмінність методологічних засад Облікової політики Банку від МСФЗ полягає у застосуванні протягом 2010 року різних підходів при формуванні резервів під активні операції (кредити та дебіторська заборгованість). Банком не визнається вплив гіперінфляції до 01.01.2001 на статті капіталу та основних засобів, що відрізняється від вимог МСБО 29 „Фінансова звітність в умовах гіперінфляції ” щодо складання фінансових звітів в умовах постгіперінфляційної економіки.

Облікова політика визначає основні принципи ведення бухгалтерського (фінансового) обліку та формування статей звітності; єдині методи оцінки активів, зобов’язань та інших статей балансу Банку; порядок нарахування доходів та витрат Банку за кожним фінансовим інструментом, віднесення доходів на рахунки для обліку прострочених доходів, критерії визнання безнадійними доходів за активними операціями; порядок формування та використання спеціальних резервів; методи оцінки фінансового результату діяльності Банку та сплати ним податків; вимоги та вказівки щодо обліку окремих операцій. В звітному році Банком не вносилися зміни до Облікової політики.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах:

• повне висвітлення - усі банківські операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків. Фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій банку, яка може впливати на рішення, що приймаються згідно з нею;
• своєчасність - операції відображаються в обліку в день їх здійснення (в день укладення договору), тобто в день виникнення прав (активів) чи зобов’язань (пасивів), незалежно від дати руху коштів за цим договором. У разі виникнення різниці між датою операції та датою розрахунку, такі операції відображаються на позабалансових рахунках Банку;
• превалювання сутності над формою - операції обліковуються та розкриваються у звітності відповідно до їх сутності та економічного змісту, а не лише за їх юридичною формою;
• автономність - активи та зобов’язання Банку мають бути відокремлені від активів і зобов’язань власників Банку та інших банків (підприємств);
• обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, відповідно до яких активи та/або дохід не завищуватимуться, а зобов’язання та/або витрати - не занижуватимуться;
• безперервність - оцінка активів Банку здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність продовжуватиметься в неосяжному майбутньому. Якщо Банк планує скоротити масштаби своєї діяльності, то це буде відображено у фінансових звітах;
• нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду потрібно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. Доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;
• послідовність - постійне (із року в рік) застосування Банком обраної облікової політики, тобто принципові правила бухгалтерського (фінансового) обліку не змінюються, що забезпечує можливість співставлення і порівняння показників фінансових звітів з попередніми звітними періодами, за виключенням випадків, передбачених міжнародними та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і потребує додаткового обґрунтування і розкриття у фінансових звітах;
• суттєвість та достовірність - у фінансових звітах відображається вся інформація, яка може бути використана керівництвом Банку, інвесторами чи іншими користувачами для прийняття рішень; інформація повинна бути достовірною, тобто вільною від суттєвих помилок, та відображати дійсний стан справ; інформація є суттєвою, якщо її відсутність або перекручення може вплинути на рішення користувачів звітності;
• історична (фактична) собівартість - активи і пасиви обліковуються пріоритетно за вартістю їх придбання чи виникнення. Активи та зобов’язання в іноземній валюті, за винятком немонетарних статей, мають переоцінюватись у разі зміни офіційного валютного курсу на звітну дату.

Операції Банку відображаються в бухгалтерському обліку в національній валюті – гривні, операції в іноземній валюті відображаються в подвійній оцінці – в іноземній валюті та національній валюті України за офіційним курсом гривні на дату здійснення операції або складання звітності.

Фінансова звітність Банку складається в національній валюті України - гривні, одиниці виміру - тисяч гривень.

Протягом 2010 року облік на балансових рахунках операцій, пов’язаних з визнанням чи припиненням визнання будь-яких активів чи зобов’язань, здійснювався із застосуванням методу їх визнання (припинення визнання) на дату розрахунку.

Основними оцінками, що застосовувалися під час складання фінансових звітів є: первісна (історична) вартість, справедлива вартість, амортизована собівартість.

При обліку за первісною (історичною) вартістю активи визнаються за сумою фактично сплачених за них коштів, а зобов’язання – за сумою мобілізованих коштів в обмін на такі зобов’язання.

Історична вартість залишається незмінною до моменту її зникнення або продажу відповідних активів. Проте, після дати придбання цінні папери до погашення обліковуються за амортизованою собівартістю, а активи та зобов’язання в іноземній валюті переоцінюються на кожну звітну дату за діючим офіційним курсом гривні, якщо вони відносяться до монетарних, та обліковуються за курсом виникнення без подальшої переоцінки, якщо вони відносяться до немонетарних статей балансу.

При обліку за справедливою (ринковою) вартістю активи визнаються за тією сумою коштів, яку необхідно було б сплатити для придбання таких активів у поточний час, а зобов’язання – за тією сумою коштів, яка б вимагалася для проведення розрахунку у поточний час.

Амортизована собівартість фінансового інструменту – це вартість, за якою оцінюються фінансовий актив, фінансове зобов’язання та яка складається із собівартості придбання, зменшеної на суму погашення основної суми боргу, збільшеної (зменшеної) на суму накопиченої амортизації будь-якої різниці між первісною вартістю та вартістю погашення, розрахованої з використанням ефективної ставки відсотка, зменшеної на суму часткового списання внаслідок зменшення корисності.

Банк припиняє визнання активів в фінансовому обліку, якщо має місце будь-яка з наступних подій:

а) актив продається, погашається, списується (у т.ч. за рахунок створених резервів) або передається без збереження всіх ризиків і винагород від володіння ним;
б) строк дії прав на грошові потоки від фінансового активу, що визначені умовами договору, закінчується;
в) відбувається обмін активу на новий за суттєво відмінними умовами (у такому разі разом з припиненням визнання первісного активу в обліку визнається новий актив).

Банк припиняє визнання зобов’язань в фінансовому обліку, якщо має місце будь-яка з наступних подій:

а) зобов’язання продається, погашається чи анулюється;
б) строк дії зобов’язання, визначений умовами договору, закінчується;
в) відбувається обмін зобов’язання на нове за суттєво відмінними умовами (у такому разі разом з припиненням визнання первісного зобов’язання в обліку визнається нове зобов’язання).

Грошові кошти та їх еквіваленти

Грошові кошти та їх еквіваленти – гроші в операційній касі та кореспондентських рахунках Банку, а також еквіваленти грошових коштів, які є короткостроковими високоліквідними інвестиціями, що вільно конвертуються у грошові кошти, і яким притаманний незначний ризик зміни їх вартості. З метою звітування про рух грошових коштів та відображення змін у ліквідності активів і зобов’язань як у національній, так і в іноземній валюті, до грошових коштів та їх еквівалентів включаються фінансові активи на вимогу та з терміном погашення до трьох місяців, які можуть бути використані на першу вимогу і мають незначний ризик коливання вартості, а також зобов’язання на вимогу. До них належать короткострокові міжбанківські розміщення такі, як кредити та депозити “овернайт”.

Фінансові активи, які не можуть вільно конвертуватися в грошові кошти внаслідок їх недостатньої ліквідності або у зв’язку з обмеженням щодо їх використання та розпорядження ними, до грошових коштів та їх еквівалентів не включаються.

Обов’язкові резерви

Обов’язкові резерви обліковуються за амортизованою собівартістю і являють собою суми обов’язкових резервних активів, що не можуть використовуватися для фінансування повсякденних операцій Банку і, відповідно не вважаються компонентом грошових коштів та їх еквівалентів для цілей складання звіту про рух грошових коштів.

Кредити (надані та отримані), розміщені (залучені) вклади (депозити)

Під час первісного визнання усі надані (отримані) кредити, розміщені (залучені) вклади (депозити) оцінюються за справедливою вартістю, уключаючи витрати на операцію, та відображаються в бухгалтерському обліку відповідно як активи та зобов’язання, які не підлягають взаємозаліку на відповідних рахунках. Банк оцінює кредити, вклади (депозити) після первісного визнання за амортизованою собівартістю з використанням ефективної ставки відсотка під час нарахування процентів та амортизації дисконту (премії).

Сума дисконту (премії) має бути повністю амортизована на дату погашення (повернення) кредиту (депозиту).

Амортизація дисконту (премії) здійснюється у тій валюті, в якій обліковується пов’язаний з ними фінансовий інструмент. Для цього при віднесенні на рахунки неамортизованого дисконту або премії наперед отриманих (сплачених) комісій в іншій валюті проводиться їх конвертація в валюту кредиту за поточним офіційним курсом на дату первісного визнання такого кредиту.

На дату балансу усі кредити та депозити за винятком овердрафтів і вкладів на вимогу оцінюються за амортизованою собівартістю з використанням ефективної ставки відсотка під час здійснення амортизації дисконту (премії) та нарахування процентів.

Дебіторська та кредиторська заборгованість

Під час первісного визнання дебіторська та кредиторська заборгованості оцінювалися за первісною вартістю, підтвердженням якої при визнанні є ціна угоди.

Для розрахунку резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості Банк щомісяця за станом на перше число місяця, наступного за звітним, здійснює інвентаризацію дебіторської заборгованості та її класифікацію за групами ризику залежно від строків обліку на балансі, а також з урахуванням строків погашення, передбачених договорами або правилами здійснення операцій/розрахунків, що встановлені законодавством України та внутрішнім положенням.

Доходи та витрати

Доходи та витрати визнаються за таких умов: визнання реальної заборгованості за активами та зобов’язаннями Банку; фінансовий результат операції, пов’язаної з наданням (отриманням) послуг, може бути точно визначений.

Якщо справедливу вартість активів, робіт, послуг, які отримані (надані) або підлягають отриманню (наданню) за операціями обміну, достовірно визначити неможливо, то дохід (витрати) визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг (крім грошових коштів та їх еквівалентів), що передані (отримані) за цими контрактами.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, амортизація) між відповідними звітними періодами.

Банк отримує доходи та сплачує витрати від надання/отримання банківських послуг, торгівлі фінансовими інструментами, утримання інвестицій, утримання необоротних активів. Крім цього, для забезпечення діяльності Банк несе адміністративні витрати, витрати на утримання персоналу, формування резервів, сплату податків тощо. Доходи та витрати відображаються в звітності за принципом нарахування, крім пені, штрафів (якщо інше не обумовлено умовами договорів). Доходи та витрати за пенями і штрафами визнаються за касовим методом у періоді, коли вони фактично сплачені (отримані).

Процентні доходи та витрати визнаються за методом нарахування й розраховуються за методом ефективної ставки відсотка. Комісійні доходи та витрати, що є складовою фінансових інструментів, в тому числі за надання кредитів клієнтам, разом із відповідними прямими витратами включаються до складу дисконтів або премій і відображаються як коригування ефективної ставки відсотка за фінансовим інструментом.

Комісійні доходи та витрати, котрі не є складовою фінансових інструментів, як правило, відображаються за принципом нарахування для безперервних послуг або в момент завершення відповідних операцій або за фактом досягнення обумовленого угодою результату для послуг разового характеру.

Капітал

Капітал банку – це залишкова вартість активів після вирахування всіх зобов’язань. Статутний капітал формується у відповідності до Закону України „Про банки і банківську діяльність”, іншого чинного законодавства у порядку, визначеному в Статуті Банку.

Резервні фонди створюються за рахунок прибутку у розмірі, визначеному в чинному законодавстві та затвердженому Статутом Банку (не менше 5 відсотків від прибутку Банку до досягнення розміру резервних фондів 25% від розміру статутного капіталу). Відрахування в резервні фонди та їх використання на покриття збитків проводиться відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів.

Примітка 1.3. Первісне визнання фінансових інструментів

Протягом звітного року фінансові інструменти Банку з метою бухгалтерського обліку поділялись на фінансові активи, фінансові зобов’язання, інструменти власного капіталу.

Первісне визнання цих фінансових інструментів відбувалося на підставі вимог нормативно-правових актів Національного банку України з урахуванням вимог МСФЗ. Фінансові активи та зобов’язання первісно визнаються за справедливою вартістю та, у випадку, якщо фінансовий актив чи фінансове зобов’язання визнаються не за справедливою вартістю, з відображенням переоцінки (прибутку або збитку), понесених операційних витрат, які безпосередньо відносяться до придбання або випуску даного фінансового активу чи фінансового зобов’язання.

У звітному році фінансові активи і зобов’язання Банку обліковувалися пріоритетно за вартістю їх придбання чи виникнення (за собівартістю або справедливою вартістю).

Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції.

Всі стандартні операції з купівлі-продажу фінансових активів відображаються на дату операції, тобто на дату, коли Банк бере на себе зобов’язання з придбання активу. До стандартних операцій з купівлі-продажу відносяться операції з купівлі або продажу фінансових активів, в рамках яких передбачається передача активів у строки, встановлені законодавством або прийняті на ринку.

Банк списує фінансові активи з балансу, коли активи погашені або права на отримання грошових потоків від активів інакше втратили свою чинність, або Банк передав права на отримання грошових потоків від фінансових активів або відбулося їх списання за рахунок створеного резерву.

Примітка 1.4 Кредити та заборгованість клієнтів

Надані кредити первісно оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку за справедливою вартістю, включаючи витрати на операцію.

Бухгалтерський облік кредитних операцій Банку здійснюється відповідно до вимог Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України (постанова Правління Національного банку України від 27.12.2007 №481) та Правил бухгалтерського обліку доходів та витрат банків України (постанова Правління Національного банку України від 18.06.2003 №255).

Комісії, які є невід’ємною частиною витрат фінансового інструменту, визнаються в складі первісної вартості фінансового інструменту і впливають на визначення сум дисконту та премії за цим фінансовим інструментом. До таких комісій відносяться, зокрема, комісії за надання кредиту, за перевірку документів для визначення можливості надання кредиту, за оцінку фінансового стану позичальника, за оцінку гарантій тощо. Такі комісії обліковуються у вигляді дисконту/премії за фінансовим інструментом і є складовою процентного доходу. Комісії, які отримуються (сплачуються) Банком в ході надання послуг, пов’язаних із функціонуванням кредиту, або після їх надання, визнаються витратами під час надання послуг та в бухгалтерському обліку відображаються за рахунком для обліку комісійних витрат.

Після первісного визнання Банк оцінює надані кредити за амортизованою собівартістю з використанням методу ефективної ставки відсотка під час нарахування процентів та амортизації дисконту (премії), за методом аналізу дисконтування очікуваних майбутніх грошових потоків.

Операції з продовження строку дії (пролонгації) кредитних договорів відображаються за відповідними рахунками з обліку короткострокових або довгострокових кредитів залежно від строку, що визначається від дати пролонгації договору до дати погашення.

За кредитними операціями, за якими кошти надаються одній особі, а погашення заборгованості здійснюється іншою (врахування векселів тощо), аналітичний облік ведеться щодо тієї особи, яка має здійснювати погашення кредитної заборгованості.

Будь-які різниці, що виникають між сумою визнаних за ефективною ставкою відсотка процентних доходів (витрат) та нарахованих за номінальною процентною ставкою доходів (витрат) за фінансовими інструментами відображаються за рахунками з обліку неамортизованого дисконту (премії) у кореспонденції з рахунками з обліку процентних доходів (витрат).

Для розрахунку ефективної ставки відсотка визначаються потоки грошових коштів з урахуванням усіх умов договору за фінансовим інструментом, у тому числі включаються всі комісії та інші сплачені або отримані сторонами суми, що є невід’ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструменту.

Якщо неможливо достовірно оцінити потоки грошових коштів або очікуваний строк дії фінансового інструменту, то використовуються потоки грошових коштів, що передбачені відповідним договором, протягом строку дії договору.

За знеціненими наданими кредитами (поки їх амортизована собівартість не сягне нульового значення) продовжується визнання доходу, який дорівнює добутку амортизованої собівартості та ефективної ставки відсотка, що була розрахована під час первісного визнання цих кредитів.

Банк відображає в бухгалтерському обліку надані гарантії та авалі (надалі – гарантії) під час первісного визнання як зобов’язання за справедливою вартістю, яка дорівнює сумі отриманих Банком комісій (винагороди за надану гарантію). Одночасно Банк обліковує суму наданої гарантії за позабалансовими рахунками залежно від контрагентів та виду гарантії до дати її виконання або закінчення строку дії.

Контрагентом, за яким гарантія відноситься до тієї чи іншої групи рахунків, уважається той, за кого надана гарантія. Гарантії, які надані іншим банкам як забезпечення сум, отриманих клієнтами-позичальниками кредитів, обліковуються як гарантії, що надані клієнтам.

Банк здійснює амортизацію первісно визнаного зобов’язання за наданою гарантією прямолінійним методом на рахунки з обліку доходів за позабалансовими операціями. Гарантії, що надає Банк за клієнтів або інші банки, являються формою забезпечення їх зобов’язань перед третіми особами; гарантії надаються в межах встановленого Національним банком України нормативного показника максимального розміру кредитного ризику на одного позичальника.

В подальшому гарантії оцінюються за найбільшою з двох сум: як суми коштів, необхідних для погашення зобов’язання на звітну дату балансу, або як первісно визнаної суми зобов’язання за вирахуванням накопиченої амортизації.

Суми зобов’язань за наданими гарантіями/ контргарантіями списуються з позабалансових рахунків за умови припинення зобов’язань Банку за гарантією/ контргарантією.

Суми вимог за отриманими Банком гарантіями/ контргарантіями списуються з позабалансових рахунків за умови припинення зобов’язань контрагента за наданою гарантією/ контргарантією.

Банк формує (збільшує) резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями (далі – резерв) згідно з вимогами Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 №279 (далі – Постанова №279).

Банк формує резерви на всю суму прострочених понад 31 день нарахованих доходів.

Безнадійна кредитна заборгованість списується Банком за рахунок сформованого резерву під кредитні ризики за умови виконання вимог чинного законодавства України, прийняття відповідного рішення Кредитним комітетом та затвердження його Правлінням Банку. Списана кредитна заборгованість за основним боргом і відсотками враховується Банком на позабалансових рахунках і остаточно списується по закінченню терміну позовної давності.

Інформація про кредитний портфель та аналіз змін резервів розкривається у Примітці 6.

Примітка 1.5 Цінні папери у портфелі банку на продаж

У портфелі цінних паперів Банку на продаж протягом року обліковувалися акції з нефіксованим прибутком нефінансових установ, векселі та інвестиційні іменні сертифікати.

Операції з цінними паперами, що придбаваються Банком, відображаються в бухгалтерському обліку за датою операції (датою, з якої Банк зобов’язується придбати або продати актив). Якщо дата операції не співпадає з датою розрахунку, вимоги і зобов’язання Банку, що виникають у результаті укладення договору про купівлю – продаж цінних паперів, підлягають оприбуткуванню на позабалансових рахунках.

Придбані до портфелю на продаж цінні папери (крім акцій з нефіксованим прибутком нефінансових установ) первісно оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку за справедливою вартістю, до якої додаються витрати на операції з придбання таких цінних паперів. Комісійні витрати та інші витрати, пов’язані з придбанням боргових цінних паперів, збільшують/ зменшують суми премії/ дисконту на дату їх придбання та відображаються за рахунками з обліку дисконту (премії) під час первісного визнання цих цінних паперів.

Аналітичний облік цінних паперів ведеться в розрізі їх емітентів та випусків.
Бухгалтерський облік цінних паперів, придбаних Банком, ведеться у розрізі кожної складової вартості цінного паперу (номінальної вартості, дисконту/ премії, процентів (тих, що нараховані до дати придбання боргових цінних паперів, та протягом періоду утримання їх у портфелі Банку) за відповідними балансовими рахунками.

За борговими цінними паперами окремо обліковуються дисконт або премія в разі їх наявності. Дисконт або премія за борговими цінними паперами в портфелях на продаж та до погашення амортизується протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка.

На кожну наступну після визнання дату балансу цінні папери, що придбані Банком до портфелю на продаж, відображаються:

• за справедливою вартістю;
• за собівартістю з урахуванням часткового списання внаслідок зменшення корисності - акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо.

Цінні папери в портфелі Банку на продаж, які обліковуються за справедливою вартістю, підлягають переоцінці. На дату балансу результат переоцінки відображається в капіталі на суму різниці між справедливою вартістю цінного паперу і його балансовою вартістю, визначеною на дату переоцінки.

Усі цінні папери в портфелі на продаж переглядаються на зменшення корисності. Зменшення корисності визнається на кожну дату балансу, якщо є об’єктивні докази однієї або кількох подій, які мають вплив на очікувані майбутні грошові потоки за цінними паперами.

Об’єктивними доказами, що свідчать про зменшення корисності цінних паперів, можуть бути відомості про фінансові труднощі емітента; фактичне розірвання контракту внаслідок невиконання умов договору або прострочення виплати процентів чи основної суми; високу ймовірність банкрутства; реорганізацію емітента; зникнення активного ринку для цих цінних паперів через фінансові труднощі емітента; значне або тривале зменшення справедливої вартості акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком порівняно з їх собівартістю.

Протягом 2010 року в портфелі Банку на продаж не обліковувались цінні папери придбані та продані за операціями репо.

Інформація про портфель цінних паперів на продаж розкривається у Примітці 7.

Примітка 1.6. Інвестиційна нерухомість

До інвестиційної нерухомості належать:

• земля, що утримується з метою отримання вигод від зростання капіталу в довгостроковій перспективі, а не для реалізації в короткостроковій перспективі в процесі діяльності;
• земля, подальше використання якої на цей час не визначено;
• будівля, що перебуває у власності банку або в розпорядженні за договором про фінансовий лізинг (оренду) та надається в лізинг (оренду) за одним або кількома договорами про оперативний лізинг (оренду);
• будівля, що не зайнята на цей час та призначена для надання в лізинг (оренду) за одним або кількома договорами про оперативний лізинг (оренду).

Одиницею обліку інвестиційної нерухомості є земля чи будівля або частина будівлі, або земля і будівля, що перебувають у розпорядженні банку з метою отримання орендних платежів, доходів від зростання капіталу або того чи іншого, але не для надання послуг або адміністративних цілей.

Під час первісного визнання інвестиційної нерухомості Банк оцінює та відображає її в бухгалтерському обліку за первісною вартістю, яка включає ціну придбання та всі витрати, що безпосередньо пов’язані з її придбанням. Після первісного визнання об’єкта інвестиційної нерухомості подальшу його оцінку Банк здійснює за справедливою вартістю з визнанням змін справедливої вартості в прибутку або збитку; амортизація та зменшення корисності не визнаються. Банк здійснює оцінку інвестиційної нерухомості на кожну наступну після первісного визнання дату балансу.

Витрати на поточне обслуговування, ремонт та утримання об’єкта інвестиційної нерухомості визнаються витратами під час їх здійснення.

Банк припиняє обліковувати в балансі об’єкт інвестиційної нерухомості під час його вибуття внаслідок продажу чи передавання у фінансовий лізинг (оренду) або якщо більше не очікується отримання будь-яких економічних вигід від його використання.

Фінансовий результат від вибуття (ліквідації) об’єкта інвестиційної нерухомості розраховується як різниця між надходженнями коштів від вибуття (ліквідації) об’єкта та його балансовою вартістю і визнається у звітному періоді, у якому відбулося таке вибуття (ліквідація).

Станом на кінець дня 31.12.2010 на балансі Банку обліковуються об’єкти інвестиційної нерухомості – будівлі, на які Банк набув право власності шляхом реалізації прав заставодержателя у 2009 році.

Доходи та збитки, які виникли від зміни справедливої вартості інвестиційної нерухомості відображаються у прибутках та збитках Звіту про фінансові результати.

Інформація про інвестиційну нерухомість розкривається у Примітці 8.

Примітка 1.7. Основні засоби

Для обліку основних засобів прийнято метод оцінки за первісною вартістю, тобто за сумою сплачених коштів при придбанні, включаючи транспортні, установку та інші витрати, пов’язані з введенням їх експлуатацію. Адміністративні та інші витрати, які не належать безпосередньо до витрат на придбання або доведення об’єкта до робочого стану, не включаються до його первісної вартості. Банк оцінює всі витрати на основні засоби згідно з загальним принципом визнання на час їх виникнення. Витрати на ремонт та технічне обслуговування визнаються витратами по мірі їх виникнення.

Зміна первісної вартості здійснювалася у випадках проведення витрат для поліпшення (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція) основних засобів, у результаті чого збільшуються майбутні економічні вигоди (з відображенням витрат по капітальних інвестиціях), та при проведенні переоцінки (якщо справедлива вартість об’єкта з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності на дату балансу суттєво відрізняється від ринкової).

Усі необоротні (матеріальні та нематеріальні) активи підлягають амортизації (крім незавершених капітальних інвестицій). Одиницею обліку основних засобів є окремий інвентарний об’єкт основних засобів.

Амортизація об’єктів основних засобів починається з часу, коли об’єкт став придатний для використання, до припинення його визнання. У разі зміни строку корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів, амортизація об’єкта основних засобів нараховується виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання. При нарахуванні амортизації застосовується прямолінійний метод. Амортизація не нараховується, якщо балансова вартість необоротних активів дорівнює їх ліквідаційній вартості.

Банком встановлені наступні строки корисного використання основних засобів та норми амортизації: лінії та вузли зв’язку (телефонні та інші) – 20 років (норма амортизації 5%); транспортні засоби (інші) – від 5 до 10 років (норма амортизації від 10% до 20%); машини та обладнання (комп’ютерна техніка, оргтехніка, касова техніка, телекомунікаційне та мережене обладнання, ОПС, побутова техніка) – 5 років (норма амортизації 20%); інструменти, прилади, інвентар (меблі) – від 5 до 10 років (норма амортизації від 10% до 20%); інші основні засоби – від 4 до 10 років (норма амортизації від 10% до 25%). Ліквідаційна вартість основних засобів приймалася рівною нулю.

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів нараховується в першому місяці використання об’єкта у розмірі 100 відсотків його вартості. До малоцінних необоротних матеріальних активів відносяться активи, очікуваний термін корисного використання яких більше ніж 1 рік і вартісна оцінка яких до 1 тис. грн.

За станом на кінець дня 31.12.2010 на балансі Банку у складі активів обліковуються за справедливою вартістю незавершені будівництвом котеджі, житлові будинки (в минулому заставлено майно). Відповідно до Звітів про незалежну оцінку та Висновків 25/10 (оцінка проводилась станом на 01.12.2010) та 01/11 (оцінка проводилась станом на 31.12.2010) про вартість Об’єкта оцінки , наданого суб’єктом оціночної діяльності Приватним підприємством „ЛЮАЖ” балансова вартість визначена в сумі 4 301 тис. грн. Оцінка проводилась з використанням порівняльного, доходного та витратного методів для визначення ринкової (справедливої) вартості об’єктів. На підставі Висновків про вартість Об’єкта оцінки в бухгалтерському обліку було відображено дооцінку (221 тис. грн.) та уцінку (32 тис. грн.) об’єктів незавершеного будівництва.

При інвентаризації основних засобів (протокол засідання інвентаризаційної комісії від 15.12.2010) не виявлено об’єктів, які не взяті на облік. Шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку необоротних активів не встановлено лишку та їх нестачі, не виявлено розходжень. На балансі Банку враховуються об’єкти основних засобів, які вже зазнали переоцінки. Переоцінка всіх груп основних засобів проводиться достатньо регулярно, для того щоб їх справедлива вартість з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності відповідала справедливій (ринковій) вартості на дату балансу. Перевірка відповідності здійснювалась постійно діючою інвентаризаційною комісією.

Визначення справедливої вартості основних засобів тих груп, які раніше переоцінювались, здійснювалась шляхом залучення незалежного оцінювача Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська експертна група” (суб’єкт оціночної діяльності). Оцінка проводилась станом на 01.12.2010 з використанням порівняльного, доходного та витратного методів для визначення ринкової (справедливої) вартості об’єктів. На підставі Висновку з експертної оцінки майна Банком в бухгалтерському обліку відображено дооцінку окремих об’єктів основних засобів на суму 9 тис. грн.

Результати переоцінки груп основних засобів відображаються за балансом Банку, якщо залишкова вартість об’єктів основних засобів на дату балансу суттєво відрізняється від їх справедливої вартості. Суттєвість визначається більше ніж на 10 процентів. Після визнання активом, об’єкт основних засобів (справедлива вартість якого можна достовірно оцінити) обліковується за переоціненою сумою, яка є його справедливою вартістю на дату переоцінки мінус будь-яка подальша накопичена амортизація та подальші накопичені збитки від зменшення корисності.

Збільшення вартості об’єктів основних засобів в результаті переоцінки відображається як зростання власного капіталу та не враховується при розрахунку регулятивного капіталу.

Припиняється визнання балансової вартості об’єкта основних засобів після вибуття (ліквідації). Прибуток чи збиток, що виникає від припинення визнання об’єкта основних засобів, визнається як різниця між чистими надходженнями від вибуття та балансовою вартістю об’єкта та визнаються у Звіті про фінансові результати. В 2010 році Банк проводив списання основних засобів на суму 186 тис. грн. Дані об’єкти на дату списання мали нульову залишкову вартість, не відповідали критеріям визнання активу та мали повний фізичний і моральний знос.

Серед основних засобів немає переданих у заставу для забезпечення зобов’язань Банку.

Банк, наприкінці кожного фінансового року, переглядає методи нарахування амортизації основних засобів на відповідність економічним вигодам, що очікує отримати від їх застосування, та строки корисного використання цих об’єктів. У разі необхідності перегляду, вносить відповідні зміни в Облікову політику, як зміни облікової оцінки. Норми амортизації відповідно до нового методу амортизації визначаються виходячи із залишкової вартості відповідного об’єкта. Метод амортизації та строки корисного використання основних засобів протягом 2010 року не змінювались. Знецінення основних засобів не визнавалось.

Відсутня сума контрактних зобов’язань, пов’язаних із придбанням основних засобів у майбутньому. Інформація щодо основних засобів розкривається в Примітці 9.

Примітка 1.8 Нематеріальні активи

Придбані Банком нематеріальні активи обліковуються і оцінюються за первісною вартістю, яка складається з фактичних витрат пов’язаних з їх придбанням та доведенням до стану, придатного для використання за призначенням. Витрати, що здійснюються для підтримання нематеріальних активів у придатному для використання стані, включаються до складу витрат звітного періоду і не впливають на його залишкову вартість.

Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється Банком під час їх первісного визнання. Банк використовує прямолінійний метод нарахування амортизації. Строки корисного використання нематеріальних активів складають від двох до десяти років, який визначається з урахуванням таких факторів: очікуваного використання об’єкта з урахуванням його розрахункової потужності або фізичної продуктивності; строків корисного використання подібних активів; фізичного та морального зносу, що передбачається; правових або інших подібних обмежень щодо строків використання об’єкта та інших факторів. Під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість прирівнювалася до нуля.

Переоцінка вартості нематеріальних активів в 2010 році не проводилась, тому Банк не залучав незалежного оцінювача в звітному році.

Банк, наприкінці кожного фінансового року, переглядає методи нарахування амортизації нематеріальних активів на відповідність економічним вигодам, що очікує отримати від їх застосування, та строки корисного використання цих об’єктів. Протягом 2010 року Банк не змінював метод нарахування та строки амортизації нематеріальних активів.

Договори про придбання нематеріальних активів у майбутньому не укладались. Інформація щодо нематеріальних активів розкривається в Примітці 9.

Примітка 1.9 Оперативний лізинг (оренда)

Станом на 31.12.2010 на балансі Банку обліковуються передані в оперативний лізинг та суборенду службові автомобілі.

Доходи від надання основних засобів в оперативний лізинг відображені в Примітці 23.

Примітка 1.10 Довгострокові активи, призначені для продажу, та активи групи вибуття

Банк класифікує необоротні активи як утримувані для продажу, якщо балансова вартість таких активів відшкодовуватиметься шляхом операції з продажу, а не поточного використання.

Перед первісною класифікацією активів як утримуваних для продажу, Банк здійснює оцінку балансової вартості відповідно до вимог Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 20.12.2005 № 480, що застосовуються до цієї категорії активів.

Необоротні активи, що утримуються для продажу, оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за найменшою з двох оцінок: балансовою вартістю або справедливою вартістю за вирахуванням витрат на продаж. Амортизація на необоротні активи, утримувані для продажу, не нараховується.

У разі відміни плану продажу актива, актив переводиться до категорії активів, призначених для використання в процесі діяльності. Балансова вартість необоротних активів при цьому коригується як уцінка або дооцінка відповідно.

Інформація щодо необоротних активів, які утримувані для продажу, відображена в Примітці 12.

Примітка 1.11 Податок на прибуток

В 2010 році Банк здійснював ведення податкового обліку відповідно до Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Ставка податку на прибуток протягом звітного року та станом на кінець дня 31.12.2010 не змінювалась та застосовувалась в розмірі 25 відсотків від суми податкового прибутку.

Податковий облік забезпечує визначення сум податкового прибутку та здійснюється з додержанням вимог податкового законодавства України. Бухгалтерський облік відображає фінансовий стан, результати діяльності Банку незалежно від правил та вимог податкового законодавства з додержанням вимог міжнародних стандартів та національних стандартів бухгалтерського обліку.

Різниці між бухгалтерським та податковим обліком приводять до виникнення відмінностей між податковим і обліковим прибутками та зумовлюють потреби відображення наслідків різниць у бухгалтерському обліку та звітності як поточного, так і наступного періодів.

Різниця між витратами з податку на прибуток та добутком облікового прибутку на ставку податку на прибуток обумовлена тим, що окремі доходи (витрати) включаються до розрахунку облікового прибутку, але не враховуються при визначенні податкового прибутку, інші доходи (витрати) визнаються з метою оподаткування податком на прибуток, але не визнаються у фінансових звітах; при цьому, вказані різниці можуть бути як постійні, так і тимчасові.

До постійних різниць, які вплинули на фінансовий результат Банку за 2010 рік, відносяться: а) списання безнадійних прострочених доходів без застосування процедури врегулювання безнадійної заборгованості, передбаченої податковим законодавством; б) балансова вартість невиробничих основних фондів; в) витрати, що не можуть бути віднесені до складу валових витрат ні в поточному періоді, ні в майбутньому (витрати не пов’язані з веденням господарської діяльності; витрати на паливно-мастильні матеріали; штрафи, пені, що сплачені Банком тощо).

До тимчасових різниць у 2010 році відносяться: а) доходи та витрати майбутніх періодів, що включені до складу валових доходів (витрат); б) різниця між залишковою вартістю виробничих основних засобів за даними податкового обліку та їх залишковою вартістю у фінансовому обліку, в) нараховані у звітному податковому періоді процентні витрати, які будуть включені до складу валових витрат у наступних податкових періодах, г) дисконти та премії, визнані у складі фінансових інструментів; д) різниця між резервами фінансового та податкового обліків за кредитними операціями; під дебіторську заборгованість; під активи у вигляді цінних паперів, що виникають у наслідок зниження суми очікуваного відшкодування порівняно з їх балансовою вартістю.

Збільшення вартості об’єкта основних засобів в результаті переоцінки відображається як зростання власного капіталу та не враховується при розрахунку регулятивного капіталу і для цілей податкового обліку, тому не приймалось до уваги при розрахунку відстроченого податкового зобов’язання.

У балансі Банку відстрочені податкові зобов’язання та відстрочений податковий актив відображаються згорнуто.

Протягом звітного 2010 року були відсутні суми податкових збитків і невикористаних податкових пільг, пов’язаних з невизнанням відстроченого податкового активу, суми тимчасових різниць, пов’язаних з фінансовими інвестиціями в асоційовані компанії, щодо яких відстрочені податкові зобов’язання не були визнані, а також суми витрат (доходу) з податку на прибуток, пов’язаних з прибутком (збитком) від діяльності, що припинена.

Інформація про витрати на сплату податку на прибуток відображена в Примітці 25.

Примітка 1.12 Доходи та витрати

Доходи і витрати визнаються Банком за кожним видом діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової) за таких умов:

а) визнання реальної заборгованості за активами та зобов’язаннями Банку (процентні доходи (витрати);
б) фінансовий результат операції, пов’язаної з наданням (отриманням) послуг, може бути точно визначений та, при цьому, є договір про надання (отримання) послуг та/або документи, що підтверджують повне (часткове) їх надання (комісійні доходи (витрати), результат торговельних операцій, адміністративні витрати).

У результаті операційної діяльності Банку виникають такі доходи і витрати: процентні доходи і витрати; комісійні доходи і витрати; прибутки (збитки) від торговельних операцій; витрати на формування спеціальних резервів банку; інші операційні доходи і витрати; загальні адміністративні витрати; податок на прибуток.

Процентні доходи і витрати – операційні доходи і витрати, отримані (сплачені) за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані Банку (залучені Банком), розмір яких обчислюються пропорційно часу із застосуванням ефективної ставки відсотка. До них належать:

• доходи (витрати) за операціями з коштами, розміщеними в інших банках (залученими від інших банків);
• доходи (витрати) за кредитами та депозитами, наданими (отриманими) юридичним та фізичним особам, та за іншими фінансовими інструментами, у т. ч. за цінними паперами;
• доходи у вигляді амортизації дисконту (премії).

Комісійні доходи і витрати (далі – комісії) – операційні доходи і витрати за наданими (отриманими) послугами, сума яких обчислюється пропорційно сумі активу або зобов’язання чи є фіксованою.

Комісії за наданими (отриманими) послугами залежно від мети їх оцінки та основи обліку пов’язаного з ними фінансового інструменту поділяються на:

• комісії, що є невід’ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструменту;
• комісії, що отримуються (сплачуються) під час надання послуг, визнаються доходами (витратами);
• комісії, що отримуються (сплачуються) після виконання певних дій, визнаються як дохід (витрати) після завершення певної операції. До них належать комісії за операціями на валютному ринку для клієнтів, за довірче обслуговування клієнтів тощо.

Прибутки (збитки) від торговельних операцій – результат (прибуток чи збиток) від операцій з купівлі-продажу різних фінансових інструментів, в т. ч. за операціями з цінними паперами, за операціями з іноземною валютою. Банк визнає прибутки та збитки: від реалізації фінансових інвестицій; від змін в оцінці (переоцінці) інвестицій до справедливої вартості; від результату переоцінки активів і зобов’язань в іноземній валюті та у разі зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют.

Витрати на формування спеціальних резервів – це витрати на покриття можливих збитків від зменшення корисності активів та списання безнадійних активів.

Інші операційні доходи і витрати – доходи і витрати від операцій, що не пов’язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю, а також ті, що не включені у вищезазначені групи операційних доходів і витрат, зокрема: доходи (витрати) від оперативного лізингу (оренди); витрати за послуги аудиту; витрати на інкасацію; неустойки (штрафи, пені), що отримані (сплачені) за банківськими операціями, інше.

Загальні адміністративні витрати – операційні витрати, пов’язані із забезпеченням діяльності Банку. До них належать витрати на утримання персоналу (заробітна плата, витрати на соціальне забезпечення, обов’язкові нарахування, додаткові виплати, витрати на підготовку кадрів тощо); амортизація необоротних активів; витрати на утримання та експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів (ремонт, страхування), сплата податків та інших обов’язкових платежів, крім податку на прибуток; витрати на зв’язок (поштові, телефонні, факс тощо); інші експлуатаційні (комунальні послуги, охорона тощо) та господарські витрати.

Податок на прибуток – операційні витрати, пов’язані зі сплатою податку відповідно до чинного законодавства України та з урахуванням вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку щодо визнання відстрочених податкових зобов’язань та податкових активів.

Доходи і витрати, що виникають у результаті операцій, визначаються договором між її учасниками або іншими документами, оформленими згідно з вимогами чинного законодавства України.

Критерії визнання доходу і витрат застосовуються окремо до кожної операції Банку. Кожний вид доходу і витрат відображається в бухгалтерському обліку окремо.

Визначення доходів та витрат проводиться в бухгалтерському обліку методом нарахування та касовим методом із застосуванням основних принципів бухгалтерського обліку, зокрема нарахування та відповідності, обачності та превалювання сутності над юридичною формою.

Нарахування є методом якщо виконуються такі умови:

• є угода про надання (отримання) послуг, яка має юридичну силу, або іншими документами, оформленими згідно з вимогами чинного законодавства України;
• є документи, які підтверджують повне або часткове надання (отримання) послуг (акт приймання-передавання, накладна тощо).

Доходи (витрати) за одноразовими послугами (наприклад, комісії за надання (отримання) консультацій тощо) можуть визнаватися без відображення за рахунками нарахованих доходів (витрат), якщо кошти отримані (сплачені) у звітному періоді, у якому послуги фактично надаються (отримуються).

Доходи (витрати) за безперервними послугами (наприклад, комісії за інформаційно-розрахункове обслуговування в системі електронних платежів, за послуги користування системою електронної пошти тощо) визнаються щомісяця протягом усього строку дії договору про надання (отримання) послуг і відображаються в бухгалтерському обліку за принципом нарахування.

Доходи (витрати) за послугами, що надаються поетапно визнаються після завершення кожного етапу операції протягом дії договору про надання (отримання) послуг і відображаються в обліку за принципом нарахування. Нарахування доходів (витрат) здійснюється з дати оформлення документа, що підтверджує надання (отримання) послуги.

Доходи (витрати) за послугами з обов’язковим результатом визнаються за фактом надання (отримання) послуг або за фактом досягнення передбаченого договором результату. Якщо дохід від надання послуг не може бути достовірно оцінений, то він визнається та відображається в бухгалтерському обліку в розмірі здійснених витрат, що підлягають відшкодуванню.

Якщо на дату нарахування неможливо визначити дохід (витрати) за останні 2 - 3 дні місяця (наприклад, за послуги розрахунково-касового обслуговування тощо), то такий дохід (витрати) визнається наступного місяця.

Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені.

Отримані доходи, які відносяться до наступних звітних періодів, відображаються як доходи майбутніх періодів. Здійснені витрати та платежі, що відносяться до наступних звітних періодів, обліковуються як витрати майбутніх періодів.

Для розрахунку процентних доходів (витрат) за кредитними та вкладними (депозитними) договорами з юридичними та фізичними особами в національній та іноземній валютах використовується метод „факт/факт” (фактична кількість днів у місяці та році) та за міжбанківськими угодами, що укладені в гривні, рублях. Для міжбанківськими договорів, що укладені в інших валютах, застосовується метод „факт/360”.

При розрахунку відсотків враховується перший день і не враховується останній день договору, за винятком обліку депозитних угод фізичних осіб, коли не враховується як перший, так і останній день договору (згідно вимог Цивільного кодексу України).

Розмір процентних ставок, умови, порядок нарахування та сплати відсотків обумовлюються договорами з контрагентами.

До процентних доходів (витрат) відносяться також комісії, що є невід’ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструменту, які визнаються в складі первісної вартості фінансового інструменту і впливають на визначення сум дисконту та премії за цим фінансовим інструментом з подальшою амортизацією дисконту чи премії на процентні доходи (витрати).

Сума амортизації дисконту збільшує процентні доходи (витрати), а сума амортизації премії зменшує процентні доходи (витрати) Банку.

Комісії за послуги з обов’язковим результатом визнаються за фактом надання (отримання) послуг або за фактом досягнення передбаченого договором результату.

Комісії за безперервні послуги визнаються щомісяця протягом усього строку дії договору про надання (отримання) послуг і відображаються в бухгалтерському обліку за принципом нарахування.

Комісії за послуги, що надаються поетапно, визнаються після завершення кожного етапу операції протягом дії угоди про надання (отримання) послуг і відображаються в обліку за принципом нарахування. Нарахування доходів (витрат) здійснюється з дати оформлення документа, що підтверджує надання (отримання) послуги.

Для комісійних доходів (витрат), що отримані (сплачені) за разові послуги, використовується касовий метод. Касовий метод - це метод, за яким облік доходів та витрат здійснюється у момент їх надходження (сплати), а не у момент їх виникнення. Якщо сума комісійної винагороди не утримується Банком безпосередньо при проведенні операції касовим методом, а розраховуються за певний період (в тому числі за 1 день), в такому випадку комісії підлягають нарахуванню.

Облік доходів та витрат здійснюється наростаючим підсумком з початку року. Залишки за рахунками доходів і витрат в кінці року були зараховані на рахунок обліку прибутку звітного року, що очікує затвердження.

Визнані доходи і витрати групуються за їх характером за відповідними статтями у Звіті про фінансові результати.

Примітка 1.13 Іноземна валюта

Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності (гривні) шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням офіційного курсу гривні до іноземних валют на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат).

На кожну наступну після визнання дату балансу:

• усі монетарні статті в іноземній валюті відображаються в бухгалтерському обліку за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату балансу;
• немонетарні статті в іноземній валюті, що обліковуються за собівартістю, відображаються в бухгалтерському обліку за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату визнання (дату здійснення операції);
• немонетарні статті в іноземній валюті, що обліковуються за справедливою вартістю, відображаються в бухгалтерському обліку за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату визначення їх справедливої вартості.

Відповідно в звіті „Баланс” усі монетарні статті в іноземній валюті відображаються за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на 31 грудня 2010 року, немонетарні статті в іноземній валюті, що обліковуються за собівартістю, відображені за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів на дату визнання (дату здійснення операції), немонетарні статті в іноземній валюті, що обліковуються за справедливою вартістю, відображаються в бухгалтерському обліку за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів на дату визначення їх справедливої вартості.

У Звіті про фінансові результати доходи та витрати від операцій з іноземними валютами відображаються у гривневому еквіваленті за офіційними курсами щодо іноземних валют на дату відображення в обліку.

У звіті Баланс використані наступні курси гривні відносно іноземних валют:

• за 10Російських рублів 2,6124грн.
• за 100Доларів США796,1700грн.
• за 100Євро1 057,3138грн.

Переоцінка усіх валютних балансових рахунків здійснюється при кожній зміні офіційного курсу Національного банку України. Результат переоцінки позиції Банку (шляхом вирівнювання залишку за статтями балансу „Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів” до гривневого еквіваленту залишку статей „Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів”) відображається за статтею „Результат від переоцінки іноземної валюти” Звіту про фінансової результати.

На кожну дату балансового звіту грошові статті в іноземній валюті відображені з використанням курсу на дату завершення звітного періоду.

Валютний ризик контролюється Банком за допомогою збалансування загальної відкритої валютної позиції і позиції по видах іноземних валют.

Політика Банку щодо мінімізації валютного ризику, тобто ризику збитків унаслідок коливань курсів іноземних валют, включає такі складові: класифікація і оцінка валютних ризиків, прогнозування коливань курсів іноземних валют, управління розмірами відкритих валютних позицій у межах нормативів, встановлених Національним банком України.

Примітка 1.14 Взаємозалік статей активів та зобов’язань

Взаємозалік фінансових активів та зобов’язань, з подальшим включенням до балансу лише їхньої чистої суми, може здійснюватися лише у випадку існування юридично визначеного права взаємозаліку визнаних сум, коли є намір провести розрахунок на основі чистої суми або одночасно реалізувати актив та розрахуватися за зобов’язаннями. Протягом звітного року Банк не здійснював взаємозалік статей активів і зобов’язань, що враховані на балансі Банку.

Примітка 1.15 Звітність за сегментами

Банк здійснює свою діяльність в одному географічному сегменті на території України і тому звіт за географічними сегментами не подається.

Основним форматом Банку для подання сегментної інформації є сегменти за напрямками діяльності. Сегменти діяльності визначаються Банком відповідно до наступних критеріїв окремого відображення сегментів:

• дохід за сегментом становить 10 % або більше від загального доходу (уключаючи банківську діяльність у межах сегмента) всіх сегментів Банку;
• фінансовий результат (прибуток або збиток) сегменту становить не менше ніж 10 % більшої з двох абсолютних величин - загальної суми прибутку або загальної суми збитку всіх сегментів Банку;
• активи сегменту становлять 10 % або більше від загальних активів Банку;
• якщо показники сегмента не відповідають вищезазначеним критеріям, то сегмент може бути визнаний звітним сегментом, якщо він має важливе значення для Банку в цілому й інформація про нього є суттєвою.

При визначенні звітних сегментів Банк враховував особливості організаційної структури, а також характер послуг, що надаються клієнтам.
Відповідно до зазначених умов та критеріїв Банком у звітному році, як і у попередньому році, до звітних віднесені наступні чотири сегменти діяльності:

Казначейські операції – включають в себе кореспондентські відносини та операції на міжбанківському ринку з банками-контрагентами.

Послуги клієнтам – включають операції з кредитного, депозитного, розрахунково-касового та валютного обслуговування контрагентів: юридичних, фізичних осіб та небанківських фінансових установ, а також операції з пластиковими картками.

Операції з цінними паперами – включають операції з надання комісійних послуг з купівлі-продажу цінних паперів та комісійних послуг зберігача цінних паперів клієнтам-юридичним особам, небанківським фінансовим установам та фізичним особам. Незважаючи на незначну питому вагу цих операцій у діяльності Банку у звітному році, Банк вважає цей напрямок суттєвим.

Інші операції – це операції, що не пов’язані із наданням послуг клієнтам-контрагентам Банку.

До активів сегмента відносяться ті активи, які використовуються сегментом у його діяльності і які можливо прямо віднести до цього сегмента або обґрунтовано розподілити на цей сегмент. Активи сегмента не включають активи з податку на прибуток.

До зобов’язань сегмента відносяться ті зобов’язання, які виникли в результаті діяльності сегмента і які можливо прямо віднести до цього сегмента або обґрунтовано розподілити на цей сегмент.

Оскільки Банк не має відокремлених підрозділів та філій, міжсегментні розрахунки всередині Банку відсутні. Віднесення доходів та витрат до відповідних підрозділів з подальшим віднесенням до відповідних сегментів здійснюється за допомогою даних управлінського обліку. Аналогічним чином здійснюється віднесення до звітних сегментів діяльності активів та зобов’язань.

За основу для розподілу доходів звітного сегменту взято частину доходів, що отримані в результаті операційної діяльності та безпосередньо відносяться на сегмент. Витрати звітного сегмента складаються із витрат, що виникли в результаті операційної діяльності сегмента, включаючи витрати на формування резервів, а також частки адміністративних витрат та витрат на утримання персоналу, що можна безпосередньо віднести на витрати сегменту. Результат сегмента обчислюється як дохід за сегментом мінус витрати за сегментом.

Результати діяльності звітних сегментів наведені у Примітці 27.

Примітка 1.16 Ефект змін в обліковій політиці та виправлення суттєвих помилок

Протягом звітного року Банк не змінював принципи Облікової політики та методи оцінки статей балансу, використовував такі самі облікові політики у балансі на початок періоду та впродовж усіх періодів, відображених у фінансових звітах.

У 2010 році Банком не було виявлено суттєвих помилок у статтях фінансової звітності, а тому коригування фінансової звітності не здійснювалось.

З метою надання зіставної інформації та підвищення якості її розкриття, окремі показники фінансової звітності за 2009 рік (Примітка 28 „Управління фінансовими ризиками”) були відкориговані задля доведення даних приміток за фінансовими активами та зобов’язаннями до їх балансових значень.

Факту повторного надання зіставленої інформації у фінансових звітах та факту повторного оприлюднення виправлених фінансових звітів або недоцільність їх повторного оприлюднення не було.

Примітка 1.17 Основні оцінки, припущення і професійні судження

Складання фінансової звітності відбувається із застосуванням керівництвом Банку професійних суджень, оцінок та припущень, які мають вплив на застосування принципів облікової політики, на суми активів та зобов’язань, доходів та витрат, що відображені у фінансової звітності та розкриття інформації щодо потенційних активів та зобов’язань. Оцінки та судження регулярно переглядаються й базуються на досвіді керівництва та інших зовнішніх і внутрішніх факторах, уключаючи майбутні події, очікування яких за наявних умов є обґрунтованим. Результати перегляду відображаються в періоді, коли перегляд відбувається, та діють до наступного перегляду оцінок, припущень та суджень. Фактичні результати можуть відрізнятися від застосованих оцінок, припущень та суджень.

Найсуттєвіші оцінки, припущення, професійні судження та основні джерела невизначеності були такими:

Знецінення кредитів, наданих позичальникам - клієнтам Банку.

Банк регулярно аналізує свій кредитний портфель щодо можливого знецінення. Під час визначення обсягів резервів під знецінення кредитів, керівництво Банку застосовує професійні судження про наявність ознак, що свідчать про зменшення майбутніх грошових потоків за кожним кредитом, наданим юридичним та фізичним особам у кредитному портфелі Банку. Такі ознаки мають дані, які можна визначити та які характеризують негативну зміну платоспроможності позичальників, а також зміну економічних умов, пов’язаних з невиконанням зобов’язань за кредитами Банку. Під час оцінки платоспроможності позичальників-товаровиробників Банк застосовує преференції надані постановою Правління Національного банку України від 26.11.2010 №514 „Про окремі питання діяльності банків”, які дозволяють за кредитами, наданими позичальникам-товаровиробникам, стан обслуговування заборгованості за якими визначений як "добрий" і умовами кредитних договорів строк погашення основного боргу та/або відсотків/комісій установлено не рідше одного разу на квартал не враховувати наявність збитків під час здійснення оцінки фінансового стану в якості ознак погіршення платоспроможності позичальників.

Інформація стосовно класифікації кредитних операцій та рівня формування резервів відображає оцінку якості кредитного портфеля управлінським персоналом Банку, яка здійснена на підставі внутрішніх положень Банку, розроблених виходячи з вимог Національного банку України щодо оцінки фінансового стану позичальників та обслуговування ними боргу, викладених у Постанові №279, з урахуванням накопиченого Банком досвіду з кредитного обслуговування юридичних та фізичних осіб. Інформація щодо резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями розкрита в Примітці 6 „Кредити та заборгованість клієнтів”.

Під час формування та використання резервів за кредитними операціями з фізичними особами Банк керується тим, що в економічних умовах, які склалися, достатність сформованих резервів за кредитними операціями обумовлюється в першу чергу станом обслуговування боргу та перспективами його погашення за рахунок реалізації заставного майна.

Справедлива вартість будівель та споруд (нерухомості).

Справедлива вартість будівель та споруд (нерухомості), що перебувають у власності Банку або отримані у якості забезпечення кредитних операцій, згідно Постанові №279 визначається Банком за ринковою вартістю. Оскільки станом на 31.12.2010 року активний ринок нерухомості відсутній, а існуючі стандарти та правила оцінки майна не містять алгоритму визначення ринкової вартості в умовах кризових явищ, то фактично, при визначенні вартості заставного майна застосовується оціночна вартість, яка в більшій мірі спирається на професійну думку фахівців з оцінки, ніж на ринкові фактори. Оцінка справедливої вартості нерухомості вимагає формування суджень та застосування припущень щодо порівнянності об’єктів майна та інших факторів. Виходячи з вищенаведеного, розмір сформованих резервів може зазнати впливу від застосування оціночної вартості заставного майна в умовах існування кризових явищ або їх наслідків. Слід зазначити, що балансова вартість інвестиційної нерухомості також може зазнати впливу від застосування оціночної вартості для її визначення.

В розрахунок резерву Банком приймається справедлива (договірна) вартість запропонованого позичальником забезпечення по кредиту з урахуванням оцінки, що здійснюється незалежним експертом відповідно до вимог Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” із визначенням його ринкової вартості. З урахуванням аналізу змін ринкових цін, які можуть призводити до потреби у суттєвому збільшенні (зменшенні) резерву, Банк здійснює перегляд заставної вартості забезпечення до рівня його справедливої вартості. Інформація щодо справедливої вартості забезпечення за простроченими, але незнеціненими кредитами, та індивідуально знеціненими кредитами, які оцінені на індивідуальній основі, розкрита у таблицях 6.9 і 6.10 Примітки 6 „Кредити та заборгованість клієнтів”.

Для оцінки справедливої вартості об’єктів власної нерухомості керівництво залучає зовнішніх незалежних оцінювачів. Примітка 8 „Інвестиційна нерухомість”, Примітка 1.7 „Основні засоби” містить опис ключових припущень, використаних при оцінці справедливої вартості, інвестиційної нерухомості, основних засобів.

Первісна вартість фінансових інструментів.

У ході звичайної діяльності Банк обліковує фінансові інструменти за справедливою вартістю під час їх первісного визнання. За відсутністю активного ринку відповідних фінансових інструментів, для визначення їх ринкової (неринкової) ставки застосовується професійне судження. Також професійне судження застосовується під час визначення ринкових умов здійснення операцій з пов’язаними особами.

Податкове законодавство та визнання відстрочених податків.

Податкове, валютне та митне законодавство України обумовлює існування різних тлумачень, що спричиняє існування значних розбіжностей щодо оцінки сум податків та інших платежів в бюджет.

Відстрочені податкові активи визнаються Банком лише в тій мірі, в якій існує ймовірність отримання оподаткованих прибутків в наступних періодах, оцінка яких базується на середньостроковому плані розвитку Банку. В основі побудови таких планів знаходяться обґрунтовані припущення керівництва, які вважаються такими за поточними обставинами.

Безперервність діяльності – означає те, що Банк продовжує діяльність у доступному для огляду майбутньому, принаймні протягом 12 місяців після звітної дати та немає намірів ліквідації або значного скорочення обсягів діяльності. Банк має необхідні ресурси для продовження діяльності в найближчому майбутньому.

Примітка 2. Економічне середовище, в умовах якого Банк здійснює свою діяльність

У 2010 році зміни в економіці країни позитивно позначились на функціонуванні грошово-кредитного ринку України. Так, у листопаді 2010 року відбувалось подальше відновлення довіри вкладників до банківської системи, зменшення вартості ресурсів та поступове відновлення кредитної активності банків. На 01.10.2010 кошти населення в банках вперше досягли рівня, який був до початку розгортання економічної та фінансової кризи. З початку року депозити фізичних осіб зросли на 21,8%. Темпи їх приросту в національній валюті (32,5%) значно перевищували відповідний показник за коштами в іноземній валюті (12,4%). Депозити юридичних осіб з початку року зросли приблизно на 17%, що було забезпечено виключно за рахунок коштів у національній валюті (збільшення приблизно на 27%), у той час як в іноземній валюті їх рівень поки що залишається нижчим порівняно з початком 2010 року.

На валютному ринку України, незважаючи на підвищення попиту на іноземну валюту, ситуація залишалася стабільною та контрольованою.

Темпи приросту кредитів банків у річному обчисленні становили 1,8%, з початку року – 1,7%. За секторами економіки зростання спостерігалося переважно за кредитами, наданими сектору нефінансових корпорацій – на 4,9 млрд. грн., або на 1,0%. У національній валюті приріст становив 6,2 млрд. грн., або 2,0%. При цьому в іноземній валюті кредити зменшились на 1,2 млрд. грн., або на 0,6%. У розрізі строків погашення найбільше зростання відбулося за кредитами зі строком від 1 року до 5 років. Стимулюючі заходи Національного банку України на фоні стабільного припливу коштів у банківську систему сприяли активізації процесів кредитування.

Загальний обсяг обов’язкових резервів, сформованих банками станом на 01.12.2010 становив 15,17 млрд. грн., з них під кредитні операції – 11,48 млрд. грн.

Зниження обсягу коррахунків банків було наслідком проведення Національним банком операцій з регулювання ліквідності, спрямованих на упередження формування монетарних ризиків стабільності грошової одиниці.

Відновлення ресурсної бази банків, високий рівень їх ліквідності, а також відповідна спрямованість процентної політики Національного банку сприяли зниженню вартості залучених коштів – середньозважена вартість депозитів у національній валюті у січні 2011 року склала 8,0% (у серпні 2010 року – 8,4%), в іноземній валюті не змінилась та склала – 7,0%.

За даними статистичної звітності банків, середньозважена вартість кредитів (без урахування овердрафтів) за останнє півріччя також знизилася і станом на 01.01.2011 в національній валюті склала 13,9% (у серпні 2010 року – 15,5%), в іноземній – 10,42% (11,6%).

На міжбанківському кредитному ринку середньозважена вартість коштів у січні 2011 року становила 3,4% (за кредитами овернайт 2,1%).

У порівнянні з минулим роком, доходи банків у 2010 році скоротились на 4,3% і склали 136,8 млрд. грн. Витрати банків скоротились на 17,4% і склали 149,9 млрд. грн. Від’ємний фінансовий результат по системі банків на 01.01.2011 склав 13,0 млрд. грн., що майже втричі менше, ніж за станом на 01.01.2010 (38,4 млрд. грн.).

Таким чином, можна зробити висновок про те, що впродовж 2010 року в країні відбувалося поступове, але стабільне відновлення нормальної діяльності банківського сектору, послабленого наслідками світової фінансової та економічної кризи. Треба відмітити зростання рівня довіри до банків і, як наслідок, нарощення останніми ресурсної бази та збільшення обсягів кредитування національної економіки, що є найважливішим фактором її подальшого зростання.

Економічне середовище впливало на діяльність Банку у 2010 році наступним чином.

У звітному році, як і торік, Банк отримав позитивний фінансовий результат: прибуток склав 589 тис. грн. (Звіт про фінансові результати), що на 20,7 % перевищує прибуток минулого року.

Банк майже не залежить від вкладів населення, які є дуже чутливими до коливань економічної ситуації в цілому. Основними джерелами формування ресурсів Банку є акціонерний капітал, залучення коштів на умовах субординованого боргу та поточні кошти великих клієнтів, що працюють в стратегічних галузях економіки. Так, у порівнянні з минулим роком кошти клієнтів Банку зросли на 512 513 тис. грн. (Примітка 14), що в свою чергу сприяло збільшенню обсягів кредитного портфелю на 174 195 тис. грн. (Примітка 6).

У 2010 році було збільшено статутний капітал Банку на 50 000 тис. грн., що дало змогу забезпечити подальший розвиток всіх напрямків діяльності Банку.

Статистична інформація стосовно економічної ситуації наведена за даними сайту www.bank.gov.ua .

Примітка 3. Перехід на нові та переглянуті стандарти та тлумачення

Окремі нові Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) набули чинності та стали обов’язковими до застосування Банком з 1 січня 2010 року:

1. КТМФЗ 17 «Розподіл негрошових активів власникам» (набуває чинності для річних періодів, що починаються 1 липня 2009 року або після цієї дати). Доходи або витрати від вибуття розподілюваних негрошових активів мають визнаватися в прибутку або збитку під час здійснення розрахунків щодо виплати дивідендів.
2. КТМФЗ 18 «Передавання активів від клієнтів» (набуває чинності для річних періодів, що починаються 1 липня 2009 року або після цієї дати). Це тлумачення роз’яснює питання обліку передавання активів від клієнтів, а саме, обставини, за якими виконується визначення активу; визнання активу і оцінка його вартості під час первісного визнання; ідентифікація послуг, що окремо ідентифікуються (одна або декілька послуг, що надаються в обмін на переданий актив); визнання виручки, а також облік передавання грошових коштів від клієнтів.
3. МСФЗ 1 «Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності» (з урахуванням зміни, випущеної в грудні 2008 року, застосовується до фінансової звітності, вперше підготовленої відповідно до вимог МСФЗ за період, що починається 1 липня 2009 року або після цієї дати). Переглянутий МСФЗ 1 зберігає зміст попередньої версії, але має іншу структуру, що полегшує його розуміння користувачами і забезпечує кращу можливість для внесення майбутніх змін.

Додаткові виключення для компаній, що вперше використовують МСФЗ – зміни до МСФЗ 1 «Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності» (застосовується для річних періодів, що починаються 1 січня 2010 року або після цієї дати). Ці зміни звільняють компанії, що мають діючі договори лізингу, від перегляду класифікації цих договорів відповідно до КТМФЗ 4 «Порядок визначення наявності в договорі ознак лізингу» в такому разі коли використання національних стандартів обліку приводить до отримання такого ж результату.

Удосконалення Міжнародних стандартів фінансової звітності (випущено в квітні 2009 року; зміни до МСФЗ 2 МСБО (IAS) 38, КТМФЗ 9 і КТМФЗ 16 набувають чинності для річних періодів, що починаються 1 липня 2009 року або після цієї дати; зміни до МСФЗ 5, МСФЗ 8, МСБО (IAS) 1, МСБО (IAS) 7, МСБО (IAS) 17 МСБО (IAS) 36 і МСБО (IAS) 39 набувають чинності для річних періодів, що починаються 1 січня 2010 року або після цієї дати). Удосконалення є поєднанням суттєвих змін і роз’яснень наступних стандартів та тлумачень: роз'яснення, що внески компаній в операції під загальним контролем і створення спільних підприємств не входять в сферу застосування МСФЗ 2; роз’яснення вимог до розкриття інформації, встановлених МСФЗ 5 та іншими стандартами для довгострокових активів (або груп вибуття), що відносяться до категорії утримувані для продажу або припинена діяльність; вимога про відображення в звітності показника загальної суми активів і зобов’язань за кожним звітним сегментом відповідно до МСФЗ 8, тільки якщо такі суми регулярно представляються керівнику, який ухвалює операційні рішення; внесення змін до МСБО (IAS) 1, що дозволяють відносити певні зобов’язання, розрахунки за якими здійснюються власними пайовими інструментами організації, до категорії довгострокових; внесення змін до МСБО (IAS) 7, в результаті якого тільки ті витрати, що приводять до створення визнаного активу, можуть бути віднесені до категорії інвестиційної діяльності; дозвіл віднесення певних довгострокових операцій з оренді землі до категорії фінансової оренди відповідно до МСБО (IAS) 17 навіть без передавання права власності на землю після закінчення оренди; включення додаткових вказівок до МСБО (IAS) 18 для визначення того, чи діє організація як принципал або агент; роз’яснення до МСБО (IAS) 36 стосовно того, що одиниця, яка генерує грошовий потік, не може бути більше ніж операційний сегмент до об’єднання; внесення доповнення до МСБО (IAS) 38 щодо оцінки справедливої вартості нематеріальних активів, придбаних в процесі об’єднань бізнесу; внесення зміни в МСБО (IAS) 39 відносно (i) включення в його сферу дії опційних контрактів, які можуть привести до об'єднань бізнесу, (ii) роз'яснення періоду переведення прибутків або збитків за інструментами хеджування грошових потоків з власних коштів до прибутку або збитку за рік, та (iii) твердження про те, що право дострокового погашення тісно пов’язане з основним контрактом, якщо під час його здійснення позичальник відшкодовує економічний збиток кредитора; внесення зміни в КТМФЗ 9, згідно з яким вбудовані похідні інструменти в контрактах, придбані в рамках операцій під загальним контролем та створення спільних підприємств, не входять до сфери застосування даного тлумачення; і виключення обмеження, що міститься в КТМФЗ 16, відносно того, що інструменти хеджування не можуть утримуватися в рамках іноземної діяльності, яка, в свою чергу, сама є об’єктом хеджування. Крім цього, зміни, що роз'яснюють віднесення активів до категорії “утримувані для продажу” відповідно до МСФЗ 5 у разі втрати контролю над дочірньою компанією, які були опубліковані як частина щорічного удосконалення міжнародних стандартів фінансової звітності, випущеного в травні 2008 року, набувають чинності для річних періодів, що починаються 1 липня 2009 року або після цієї дати.

2. Зміни до стандартів, що прийняті до дати набуття їх чинності

Зміни до МСБО (IAS) 1 “Подання фінансових звітів”, що була випущена в травні 2010 року як частина щорічного удосконалення міжнародних стандартів фінансової звітності. Ці зміни роз'ясняють вимоги до подання та змісту звіту про власний капітал. У звіті про власний капітал необхідно надавати звірку балансової вартості на початок та кінець періоду для кожного компоненту власного капіталу, в той самий час було спрощено структуру, тому що аналіз іншого сукупного доходу за окремими статтями кожного компоненту власного капіталу дозволено подавати в примітках до фінансової звітності.

Нові стандарти та тлумачення, які обов’язковими для річних звітів, що починаються 1 січня 2011 року або після цієї дати

«Класифікація випуску прав на придбання акцій» – Зміна до МСФЗ 32 (випущено 8 жовтня 2009 року; (застосовується для річних періодів, що починаються 1 лютого 2010 року або після цієї дати). Ці зміни звільняють деякі пропозиції з випуску нових акцій, номінованих в іноземній валюті, від такої класифікації, як фінансові похідні інструменти.

Зміни до МСФЗ 24 «Розкриття інформації щодо зв'язаних сторін» (випущений в листопаді 2009 року і набуває чинності для річних періодів, що починаються 1 січня 2011 року або після цієї дати). МСБО (IAS) 24 був переглянутий в 2009 році, внаслідок чого: (а) було спрощене визначення пов’язаної сторони та уточнено його значення, а також усунені суперечності і (б) було надане часткове звільнення від застосування вимог до надання інформації для державних компаній.

КТМФЗ 19 «Погашення фінансових зобов'язань пайовими інструментами» (набуває чинності для річних періодів, що починаються 1 липня 2010 року або після цієї дати). Цей КТМФЗ роз'яснює методи обліку для тих випадків, коли компанія проводить перегляд умов боргових зобов'язань, внаслідок чого зобов'язання погашається за рахунок випуску дебітором власних пайових інструментів на користь кредитора. Прибуток або збиток відображається в прибутку або збитку і є різницею між справедливою вартістю пайових інструментів та балансовою вартістю боргу.

Передоплата на мінімальні вимоги до фінансування – Зміни до КТМФЗ 14 (застосовуються для річних періодів, що починаються 1 січня 2011 року або після цієї дати). Ці зміни мають обмежену дію, оскільки застосовуються тільки до тих компаній, які зобов'язані здійснювати мінімальні внески для фінансування пенсійних планів зі встановленими виплатами. Ця зміна відміняє непередбачувані наслідки КТМФЗ 14, що відносяться до передоплати добровільних пенсійних планів, в тих випадках, коли є мінімальні вимоги до фінансування.

Обмежені виключення щодо надання порівняльної інформації відповідно до МСФЗ 7 для компаній, що вперше використовують МСФЗ – Зміни до МСФЗ 1 (застосовуються для річних періодів, що починаються 1 липня 2010 року або після цієї дати). Компанії, які вже складають фінансову звітність за МСФЗ, були звільнені від надання порівняльних даних в рамках розкриття інформації, яке необхідне відповідно до змін до МСФЗ 7 “Фінансові інструменти: розкриття”, що були випущені в березні 2009 року. Ці зміни до МСФЗ 1 надають компаніям, що вперше використовують МСФЗ, можливість використовувати ті ж перехідні положення, що включені до змін до МСФЗ 7.

МСФЗ 9 “Фінансові інструменти Частина 1: Класифікація та оцінка”. МСФЗ 9, випущений у листопаді 2009 року, замінює розділи МСБО (IAS) 39, що відносяться до класифікації та оцінки фінансових активів. Згодом МСФЗ (IFRS) 9 був змінений у жовтні 2010 року. Переглянутий МСФЗ (IFRS) 9 охоплює класифікацію та оцінку фінансових зобов'язань. Основні відмінності стандарту такі:

• Фінансові активи повинні класифікуватися за двома категоріями оцінки: оцінювані в подальшому за справедливою вартістю та оцінювані в подальшому за амортизованою вартістю. Рішення про класифікацію має ухвалюватися під час первісного визнання. Класифікація залежить від бізнес-моделі управління фінансовими інструментами компанії та від характеристик договірних потоків грошових коштів за інструментом.
• Інструмент в подальшому оцінюється за амортизованою вартістю тільки у тому випадку, коли він є борговим інструментом, а також (i) бізнес-модель компанії орієнтована на утримання даного активу для цілей отримання контрактних грошових потоків, та одночасно (ii) контрактні грошові потоки за цим активом є тільки платежами за основною сумою та процентами (тобто фінансовий інструмент має тільки “базові характеристики кредиту"). Вся решта боргових інструментів повинна оцінюватися за справедливою вартістю через рахунки прибутків і збитків.
• Всі пайові інструменти повинні в подальшому оцінюватися за справедливою вартістю. Пайові інструменти, що утримуються для торгівлі, оцінюватимуться та відображатимуться за справедливою вартістю через рахунки прибутків і збитків. Для решти пайових інвестицій під час первісного визнання може бути прийняте остаточне рішення про відображення нереалізованого та реалізованого прибутку або збитку від переоцінки за справедливою вартістю у складі іншого сукупного доходу, а не у складі прибутків або збитків. Доходи і витрати від переоцінки не переносяться на рахунки прибутків або збитків. Це рішення може прийматися індивідуально для кожного фінансового інструменту. Дивіденди мають відображатися у складі прибутків і збитків, оскільки вони характеризують прибутковістю інвестицій.
• Більшість вимог МСБО (IAS) 39 стосовно класифікації та оцінки фінансових зобов'язань були перенесені до МСФЗ (IFRS) 9 без змін. Основною відмінністю є вимога до компанії розкривати ефект змін власного кредитного ризику фінансових зобов'язань, віднесених до категорії, що відображаються за справедливою вартістю у складі прибутків та збитків, у складі іншого сукупного доходу.
• Застосування МСФЗ 9 є обов'язковим з 1 січня 2013 року, дострокове застосування дозволяється.

Розкриття – Передавання фінансових активів – Зміни до МСФЗ (IFRS) 7 (випущені в жовтні 2010 року та набувають чинності для річних періодів, що починаються 1 січня 2011 року або після цієї дати). Ці зміни вимагають додаткового розкриття розміру ризику, що виникає під час передавання фінансових активів. Зміни включають вимоги до розкриття інформації за класами фінансових активів, що передані контрагенту, але обліковуються на балансі компанії, а саме: характер, вартість, опис ризиків та вигод, пов'язаних з активом. Також необхідним є розкриття, що дозволяє користувачу зрозуміти розмір пов'язаного з активом фінансового зобов'язання, а також взаємозв'язок між фінансовим активом та пов'язаним з ним фінансовим зобов'язанням. Якщо визнання активу було припинено, але компанія все ще піддається певним ризикам та має можливість одержувати певні вигоди, пов'язані з переданим активом, потрібне додаткове розкриття інформації для розуміння користувачем розміру такого ризику.

Удосконалення Міжнародних стандартів фінансової звітності (випущено в травні 2010 року і набуває чинності з 1 січня 2011 року). Удосконалення є поєднанням суттєвих змін та роз'яснень таких стандартів та тлумачень: відповідно до переглянутого МСФЗ 1 (i) балансова вартість відповідно до тих основних положень бухгалтерського обліку, що діяли раніше, використовується як умовно розрахована вартість статті основних засобів або нематеріальних активів, якщо ця стаття використовувалась за операціями, що підпадають під регулювання ставок, (ii) переоцінка, що викликана певною подією, може бути використана як умовно розрахована вартість основних засобів, навіть якщо ця переоцінка проведена протягом періоду, включеного до першої фінансової звітності, підготовленої відповідно до МСФЗ, і (iii) компаній, що вперше застосовують МСФЗ, мають пояснити зміни в обліковій політиці або виключеннях з вимог МСФЗ 1, уведених між першою проміжною звітністю за МСФЗ та першою фінансовою звітністю за МСФЗ; відповідно до переглянутого МСФЗ 3 необхідно (i) здійснити оцінку за справедливою вартістю (у тому випадку, якщо інші стандарти МСФЗ не вимагають оцінки на іншій основі) неконтролюючої частки участі, яка не є поточною участю або не дає утримувачу право на пропорційну частку чистих активів у разі ліквідації, (ii) надати рекомендації щодо умов виплат на основі акцій у придбаній компанії, які не були змінені або були добровільно змінені в результаті об'єднання бізнесу, та (iii) вказати, що умовна винагорода під час об'єднання бізнесу, яке мало місце до дати набрання чинності переглянутим МСФЗ 3 (випущеного в січні 2008 року), буде відображена відповідно до вимог колишньої версії МСФЗ 3; переглянутий МСФЗ 7 уточнює деякі вимоги у частині розкриття інформації, зокрема (i) особлива увага приділяється взаємозв'язку якісного та кількісного розкриття інформації про характер та рівень фінансових ризиків, (ii) відмінено вимогу про розкриття балансової вартості фінансових активів, умови яких були переглянуті, які в іншому разі були б простроченими або знеціненими, (iii) вимога про розкриття справедливої вартості заставного забезпечення замінена більш загальною вимогою про розкриття його фінансового впливу; (iv) роз'яснюється, що компанія повинна розкривати суму заставного забезпечення, на яке звернене стягнення, на звітну дату, а не суму, отриману протягом звітного періоду; переглянутий МСБО (IAS) 27 уточнює перехідні правила відносно змін до МСБО (IAS) 21, 28 і 31, обумовлених переглядом МСБО (IAS) 27 (з урахуванням змін, внесених у січні 2008 року); переглянутий МСБО (IAS) 34 містить додаткові приклади суттєвих подій та операцій, що підлягають розкриттю в скороченій проміжній фінансовій звітності, включаючи перенесення між рівнями ієрархії оцінки справедливої вартості, зміни класифікації фінансових активів або зміни умов діяльності та економічної ситуації, що впливають на справедливу вартість фінансових інструментів компанії; переглянуто тлумачення КТМФЗ 13, уточнює метод оцінки справедливої вартості заохочувальних нарахувань.

Банк визначає, що вплив запровадження нових або переглянутих стандартів та тлумачень на фінансовий стан на 31 грудня 2010 року та 31 грудня 2009 року та на результати його діяльності за 2010 фінансовий рік та 2009 фінансовий рік є несуттєвим.

<< Назад